Пошук по сайту

Екологія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

I ступінь (легкий) - Інструкція №222 первинного І позапланового інструктажів з безпеки життєдіяльності

Інструкція №222 первинного І позапланового інструктажів з безпеки життєдіяльності





Сторінка7/7
1   2   3   4   5   6   7

I ступінь (легкий) характеризується ураженням шкіри, що супроводжується запаленням, набряком, болем. Такий стан триває кілька днів, потім поступово проходить. Уражена ділянка надовго залишається дуже чутливою до холоду.

II ступінь (середньої тяжкості) проявляється некрозом поверхневих шарів шкіри. Після відігрівання уражене місце синіє. В зоні обмороження утворюються пухирці, наповнені прозорою чи білуватою рідиною. З'являється сильний біль Серед загальних симптомів спостерігаються підвищення температури тіла, погані сон та апетит.

III ступінь (тяжкий) — відбувається поступовий некроз тканин на значну глибину. В перші дні спостерігається поява пухирців, заповнених темною рідиною. Через кілька днів з'являються ділянки вологої мертвої тканини. Хворі відчувають нестерпний біль. Захворювання супроводжується виділенням поту та ознобом, апатією.

IV ступінь (вкрай тяжкий) характеризується змертвінням тканин до кістки. Ця частина тіла залишається холодною та абсолютно нечутливою. Шкіра вкривається пухирцями, заповненими чорною рідиною. Через кілька днів уражена ділянка швидко чорніє і висихає. Відбувається муміфікація тканин. Процес загоєння такої рани надзвичайно тривалий (1,5—2 місяці).

Перша медична допомога у разі обморожування полягає у якомога швидшому зігріванні ушкодженої частини тіла і відновленні кровообігу. Найбільш ефективно це можна зробити за допомогою теплих ванн. Упродовж 20—ЗО хв температуру води підвищують з 20 до 40°С. Після ванни, якщо в тканинах не спостерігаються зміни, обморожені ділянки протирають спиртом, горілкою або одеколоном і розтирають ватним тампоном чи сухими руками до почервоніння шкіри. Якщо ж пошкодження тканин все ж таки відбулося, уражені частини тіла протирають спиртом і накладають стерильну пов'язку.

Не рекомендується розтирати обморожені ділянки снігом - це може призвести до погіршення стану потерпілого. Під час перебування на холоді треба закривати, де це можливо, всі відкриті ділянки шкіри. Слід періодично перевіряти чутливість обличчя та кінцівок. Якщо ви використовуєте різні мазі для профілактики обморожень, пам'ятайте, що вони можуть дещо захистити від вітру, але не від морову. Перед виходом на вулицю у холодну погоду слід ситно поїсти.
6.1. З настанням перших морозів річки, озера замерзають і на їх поверхні утворюється крига.

В цей час небезпечні випадки бувають головним чином через те, що діти недостатньо знають правила поведінки на кризі. На кризі необхідно дотримуватись особливої обережності, уважності та таких правил.

6.1.1. Правила поведінки на кризі і воді:

6.1.1.1. Переходити водоймища в перевірених і обладнаних місцях, позначених віхами або жердинами;

6.1.1.2. Не можна кататись на ковзанах, санках, лижах по тонкій кризі і в незнайомих місцях, особливо там, де є ділянки із швидкою течією, із стіканням теплих вод і виходом ґрунтових вод;

6.1.1.3. Не слід збиратись на кризі великими групами, зупинятись біля крутих обривистих берегів під час льодоходу і повені, наближатись до крижових заторів;

6.1.1.4. Під час появи на водоймищах, річках криги ні в якому разі не можна допускати дітей до водоймищ без нагляду дорослих;

6.1.1.5. Чисте, не запорошене снігом місце на засніженій поверхні криги, а також темна пляма на рівному сніжному покрові говорить про те, що крига в цьому місці ще не зміцнилась. По такій кризі не можна ходити чи кататись на ковзанах;

6.1.1.6. Якщо ви йдете рибалити або купатись, попередньо продумайте про засоби рятування на випадок коли ви провалитесь. Обумовте дії при рятуванні із своїми товаришами;

6.1.1.7. Особливо небезпечні місця з різною товщиною криги. Річки з швидкою течією замерзають повільно і нерівномірно, і крига над проточною водою менш міцна, ніж над стоячою, особливої обережності необхідно дотримуватись в місцях впадання стічних вод і каналізації;

6.1.1.8. В зимовий період на водоймищах нарізають кригу для господарських потреб. Місця заготовки криги небезпечні, тому що вони, як правило, покриті кіркою тонкої криги. Ополонки і тріщини необхідно позначати табличками, дошками, жердинами з прикріпленими шматками кольорової тканини;

6.1.1.9. Рибалки повинні ставити попереджувальні знаки біля лунок (гілки, жердини);

6.1.1.10. Не рекомендується ходити на зимову рибалку одному. Але і розміщуватися тісною групою на кризі, робити лунки близько одна біля одної також не слід;

6.1.1.11. Особливу небезпеку являє крига на прибережних ділянках моря, коли вітер дує із суші. В цьому разі береговий припай може відірватись від берега і швидко віднестись у море. Навесні, коли починається потепління, крига починає танути від берега і тому в прибережній зоні стає тонкою; Ні в якому разі не можна дрейфувати, кататись на крижинах, навіть якщо вони великих розмірів. З метою попередження випадків загибелі людей на кризі необхідно знати правила безпеки і бути обізнаними з прийомами надання допомоги людині (дитині), що провалилась під кригу.

6.1.2. Правила самостійного рятування

6.1.2.1.Якщо ви провалились під кригу, не втрачайте мужність і спробуйте діяти самостійно.

6.1.2.2. Вибираючись із води, ні в якому разі не можна робити різких рухів, щоб не обламувати крижану кромку. Спираючись на неї спиною або грудьми широко розведіть руки і обережно треба висовуватись на кригу, ноги при цьому потрібно оперти об край ополонки напроти, або робити ногами плавні рухи.

6.1.2.3. Коли ви вибрались, необхідно або відкотитись в ту сторону, де крига міцніша, якщо ви провалились недалеко від берега, то можете, розбиваючи кригу руками, пливти до нього, якщо є свідок пригоди, то він повинен сказати потерпілому як себе поводити, тобто щоб потерпілий розкинув руки в сторони, поклав їх на кригу і залишився в такому положенні поки не надійде допомога, а сам повинен організувати допомогу

6.1.3. При рятуванні потерпілого необхідно дотримуватись таких правил:

Наближуючись до потерпілого обережно повзком, необхідно подати йому дошку, багор, драбину, мотузку, шарф, зв'язані ремінці або знятий одяг а коли потерпілий ухопиться за поданий йому предмет, треба витягувати його на берег або на міцну кригу. Для страховки використовують мотузку, один кінець якої прив'язують до власного тіла, до драбини, дошки або до іншого предмету, а другий до чого-небудь на березі або дають в руки третій особі. Якщо потерпілого затягнуло під кригу, пірнати за ним можна тільки в разі, коли рятувальник обв'язав себе мотузкою, другий кінець якої знаходиться в руках особи, яка підстраховує.

Увага! Пам'ятайте, що навіть загартовані рятувальники не можуть знаходитись холодній воді більше однієї хвилини. Тому всі дії по рятуванні потерпілого повинні здійснюватись швидко. Перед тим, як рятувальник буде пірнати, він домовляється з підстраховуючим про подачу сигналів мотузкою (смикати за мотузку).
7.1. Реанімація і штучне дихання

7.1.1. Метою штучного дихання є забезпечення газообміну в організмі, збагачення крові потерпілого киснем і виділення з крові вуглецю. Крім того, штучне дихання, діючи рефлекторно на центр дихання головного мозку, сприяє відновленню самостійного дихання потерпілого. Способи штучного дихання можуть бути апаратними та ручними. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого.

7.1.2. Підготовка до штучного дихання:

Звільнити потерпілого від одягу — розстебнути комір сорочки тощо. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню — стіл, гімнастичний мат. .Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. У цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим під час такого положення голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик зі згорнутого одягу. Пальцями обстежити порожнину рота, і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, за допомогою носовичка або бережка сорочки вичистити порожнину рота. Обов'язково провести штучне дихання.

7.1.3. Виконання штучного дихання:

Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять йому глибокий видих до рота. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12—15 разів на хвилину: з гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком тканини (носовичок, бинт тощо). Якщо пошкоджене обличчя і проводити штучне дихання «з легенів у легені» неможливо, треба застосовувати метод стиснення і розширення грудної клітини шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітини з наступним їх розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється за розширенням грудної клітини при кожному вдуванні. Якщо після вдування грудна клітина потерпілого не розправляється, — це ознака непрохідності шляхів дихання. Найкраща прохідність шляхів дихання забезпечується за наявності трьох умов - максимальне відведення голови назад, відкривання рота і висування вперед нижньої щелепи. При появі у потерпілого перших слабких вдихів слід поєднати штучний вдих з початком самостійного вдиху. Штучне дихання слід проводити до відновлення глибокого ритмічного дихання.

7.1.4. Штучне дихання у більшості випадків треба робити одночасно з масажем серця.

Зовнішній масаж: серця це ритмічне стискання серця між грудиною та хребтом. Треба знайти розпізнавальну точку — мечовидний відросток грудини, він міститься знизу грудної клітини над животом. Стати треба з лівого боку від потерпілого і покласти долоню однієї руки на нижню третину грудини, а поверх — долоню другої руки. Тепер ритмічними рухами треба натискати на грудину (з частотою 60 разів на хвилину). Сила стискання має бути такою, щоб грудина зміщувалась у глибину на 4—5 см. Масаж серця доцільно проводити паралельно зі штучним диханням, для чого після 2—3 штучних вдихів роблять 15 стискань грудної клітки. У разі правильного масажу серця під час натискування на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіють шкіра обличчя і губи, з'являться самостійні вдихи. Щоб не пропустити повторного припинення дихання, треба стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.
8.1. Транспортування потерпілого

8.1.1. Наслідки своєчасної і правильно наданої допомоги на місці події можуть бути зведені нанівець, якщо під час підготовки до транспортування і доставки потерпілого до медичної установи не будуть дотримані відповідні правила. Основне не тільки в тому, як доставити потерпілого і яким видом транспорту, а наскільки швидко були вжиті заходи, які забезпечили максимальний спокій і зручне положення потерпілого. Найкраще транспортувати потерпілого ношами. При цьому можна використовувати підручні засоби: дошки, одяг тощо. Можна переносити потерпілого на руках. Передусім потерпілого слід покласти на ноші, які застеляють ковдрою, одягом тощо, ставлять ноші з того боку потерпілого, де є ушкодження. Якщо тих, хто надає допомогу, двоє, вони повинні стати з іншого боку ношів. Один підводить руки під голову і грудину, інший — під криж) і коліна потерпілого. Одночасно без поштовхів його обережно піднімають, підтримуючи ушкоджену частину тіла, й опускають на ноші. Слід накрити потерпілого тим, що є під руками, — одягом, ковдрою. Якщо є підозра на перелом хребта, потерпілого кладуть обличчям догори на тверді ноші (щит, двері). За відсутністю цього можна використати ковдру, пальто. В такому разі потерпілого кладуть на живіт.

8.1.2. Якщо є підозра на перелом кісток тазу, потерпілого кладуть на спину із зігнутими ногами у колінах і у тазостегнових суглобах для того, щоб його стегна були розведені, під коліна обов'язково треба підкласти валик із вати, рушника, сорочки. По рівній поверхні потерпілого несуть ногами вперед, під час підйому на гору або на сходах — головою вперед. Ноші весь час повинні бути у горизонтальному положенні. Щоб вони не розгойдувались, необхідно йти не в ногу, злегка зігнувши коліна Під час перевезення потерпілого слід покласти його до машини на тих самих ношах, підстеливши під них що-небудь м'яке (ковдру, солому тощо).
Інструкцію розробив

Фахівець з охорони праці _____________________________________________ М.Трофімов
Погоджено

Лікар ______________________________________________________________ П.Мойсенко



1   2   3   4   5   6   7

Схожі:

Рекомендації щодо ведення журналу планування та обліку роботи гуртка 3
Рекомендації щодо ведення журналу реєстрації первинного, позапланового, цільового інструктажів

Орієнтовна тематика бесід з питань безпеки життєдіяльності
Види бесід з питань безпеки життєдіяльності із обов'язковим записом один раз на місяць у класному журналі

Методичні рекомендації щодо організації проведення «Тижня безпеки дитини»
Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності донецької області

Урок з «Основ здоров`я» в 9 класі. Тема: Сучасний комплекс проблем безпеки
Довести необхідність дотримання основних психологічних І моральних засад безпеки та важливість створення комплексу безпечних умов...

План-сітка проведення Тижня знань з безпеки життєдіяльності

Створення програми «Основи безпеки життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку»
Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, створена авторська програма «Основи безпеки життє­діяльності дітей старшого дошкільного...

Кількість годин
Проблема: реалізація системи безперервного навчання та удосконалення роботи з безпеки життєдіяльності в закладах, установах освіти...

Ціннісне ставлення до себе
Бесіда з безпеки життєдіяльності під час перебування у школі, на вулиці, при користуванні транспортними засобами

Конкурс «Пісня про Україну»
Тиждень сприяння здорового способу життя та безпеки життєдіяльності на тему «Бережи здоров’я змолоду!»

Рішення методичної ради Житомирського обласного інституту післядипломної...
Ф. В. Мельника рада відмічає, що програма гуртка передбачає закріплення знань шкільного курсу безпеки життєдіяльності, Захисту Вітчизни,...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




e.ocvita.com.ua
Головна сторінка