Пошук по сайту

Екологія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Вступ

Вступ





Сторінка1/13
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
МАГІСТЕРСЬКА Р О Б О Т А

ОБЛІК І АУДИТ НАЯВНОСТІ ТА РУХУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ




ВСТУП
Процес трансформації вітчизняної системи бухгалтерського обліку зумовив суттєву перебудову методології та організації обліку витрат на виробництво продукції сільськогосподарських підприємств. З переходом до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку значно розширилися можливості підприємств у виборі правил ведення облікової політики, методів оцінки виробничих запасів при їх віднесенні на виробничі витрати та способів і методів обчислення собівартості продукції.

За вказаних умов особливо посилюються вимоги до бухгалтерського обліку в напрямі підвищення гнучкості, деталізації та оперативності одержуваної інформації про виробничі витрати з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

У результаті реформування відносин власності, приватизації і роздержавлення земель і майна на терені трансформованих колгоспів і радгоспів виникли нові організаційно-правові господарські структури, діяльність яких диктує необхідність зміни обліку процесу сільськогосподарського виробництва, зокрема, побудови раціональної системи обліку витрат та виходу продукції.

Облік виробництва повинен забезпечити одержання достовірних даних про досягнутий його рівень, які необхідні для управління, контролю за додержанням норм виробничого споживання засобів і предметів праці та живої праці з метою обчислення собівартості продукції та оцінки діяльності підприємства.

У розробку теорії і практики обліку витрат і калькуляції собівартості сільськогосподарської продукції значний внесок зробили І.О. Бєлий, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, В.М. Жук, Г.Г. Кірейцев, Ю.Я. Литвин, В.Г. Лінник, В.В. Сопко, Л.К. Сук, П.Т. Саблук, Л.С. Шатковська, В.О. Шевчук, В.П. Ярмоленко та інші.

Проте в теорії залишаються дискусійні положення щодо складу витрат і порядку їх обліку, а практика не має однозначних рішень із питань обліку виробництва продукції. Запровадження національних стандартів бухгалтерського обліку не завжди відповідає новим вимогам сільськогосподарського виробництва. Залишаються нез’ясованими питання обліку витрат, обчислення собівартості продукції, має місце неузгодженість фінансового, управлінського та податкового обліку на рівні підприємства.

Недостатня теоретична і практична розробленість обліку виробництва сільськогосподарської продукції, недосконалість нормативних актів, що його регламентують, зумовили вибір теми дипломної роботи.

Мета і задачі дослідження. Метою даної магістерської роботи є теоретичне обґрунтування та розробка перспективних напрямків удосконалення організації обліку і аудиту витрат та виходу продукції зернових культур для підвищення ефективності управлінських рішень. Для досягнення поставленої мети в науковому дослідженні вирішуються наступні задачі:

  • дослідження обліку і аудиту витрат і виходу продукції зернових культур;

  • дослідження первинного обліку, синтетичного і аналітичного;

  • розробка пропозицій щодо можливих шляхів вдосконалення обліку виробництва;

  • дослідження складу витрат виробництва та уточнення їх групування за калькуляційними статтями;

  • удосконалення методики калькулювання собівартості продукції зернових культур;

  • вивчення внутрішньогосподарського контролю на підприємстві;

  • внесення конкретних рекомендацій щодо застосування внутрішнього аудиту;

- обґрунтування необхідності та переваг застосування комп’ютерних програм для обліку виробництва та розробити практичні рекомендації щодо створення автоматизованої системи обліку на даній ділянці обліку.

Обєктом дослідження є ТОВ "Обрій", яке розташоване в смт.Срібне Чернігівської області.

Предметом дослідження є організація обліку і аудиту виробництва продукції зернових культур.

Методи дослідження. При написанні магістерської дипломної роботи були використанні такі методи дослідження: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формулювання висновків), монографічний, розрахунково-конструкторський та порівняння, економіко-статистичний, аналітичний, для визначення стану обліку у досліджуваній галузі використовувався метод спостереження.

Інформаційна база дослідження. При дослідженні організації обліку і аудиту на підприємстві були використані дані бухгалтерського обліку і звітності ТОВ "Обрій" за формами:

  1. № 1 “Баланс”;

  2. № 2 “Звіт про фінансові результати”;

  3. № 3 “Звіт про рух грошових коштів”;

  4. № 4 “Звіт про власний капітал”;

  5. № 5 “Примітки до річної фінансової звітності”;

  6. № 6 “Додаток до річної фінансової звітності”;

  7. № 50-сг. “Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств”;

  8. положення та інструкції з бухгалтерського обліку, нормативні та законодавчі документи України.

  9. документи первинного, аналітичного та синтетичного обліку, матеріали інвентаризації, установчі документи, накази, заяви та інша документація.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОБЛІКУ І АУДИТУ ВИТРАТ І ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР
1.1 Економічний зміст витрат на виробництво продукції
Виробництво є одним із основних процесів господарської діяльності підприємства. У процесі виробництва використовують природні ресурси, сировину, матеріали, паливо, енергію, трудові ресурси, основні засоби і одержують готову продукцію, яку потім реалізують. Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці (живої), а з іншого – джерело одержання нової продукції (робіт чи послуг). Характерною особливістю цього процесу є формування витрат на виробництво продукції, що становлять її виробничу собівартість. До витрат виробництва відносять витрати, обумовлені технологією виробництва, перебувають у залежності від обсягу випущеної продукції і складають її речову основу. [1] Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів. Аналіз літературних джерел свідчить, що поняття «витрати виробництва» своїм корінням сягає творів В. Петті, в «Трактаті про податки та збори» якого викладено теорію складу витрат виробництва та сформульовано закон вартості

Витрати – це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднуються у понятті “витрати виробництва”

Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів ресурсів, а також обсягу виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірниках. З формулювання мети можна визначити основні завдання обліку виробництва:

  • визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем прикладення (центрами відповідальності), елементами, статтями обліку, суміжними періодами та іншими ознаками, передбаченими відповідними стандартами фінансового та управлінського обліку;

  • своєчасне та повне відображення виготовлення продукції, наданих робіт чи послуг за їх кількістю та якістю в розрізі окремих об’єктів обліку, центрів відповідальності та суміжних періодів;

  • встановлення фактичного рівня собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) відповідно до затверджених положень та порівняння його з нормативним, розрахунковим (прогнозним. кошторисним) та рівнем ринкових цін;

  • формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції (робіт, послуг) в передбаченій системі документів, облікових реєстрів та звітності; [2]

  • інформаційне забезпечення адміністрації підприємства для прийняття управлінських рішень;

  • спостереження і контроль за фактичним рівнем витрат порівняно з їх нормативами і плановими розмірами з метою виявлення відхилень та формування економічної стратегії на майбутнє;

  • виявлення і оцінка економічних результатів виробничої діяльності структурних підрозділів;

  • систематизація інформації управлінського обліку виробничої діяльності для прийняття рішень, які мають довгостроковий характер (окупність виробничих програм, рентабельність продукції, ефективність капітальних вкладень тощо). [1]

Згідно з П(С)БО 16 “Витрати” [3] витратами визнаються:

  1. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно з зменшенням активів або збільшенням зобов’язань.

  2. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

  3. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

  4. Витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду. В якому вони були здійснені.

  5. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

  1. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

2. Погашення одержаних позик.

3. Інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16.

4. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. [3]

Основою організації обліку виробничої діяльності є економічно обґрунтована класифікація обліку витрат. Класифікація витрат здійснюється виходячи з певних цілей. Як правило, вона здійснюється з метою визначення собівартості продукції та встановлення цін на її окремі види. Основна класифікація здійснюється за видами витрат, за економічними елементами, за статтями калькуляції. Але на підприємстві можуть бути визначені і інші критерії класифікації витрат. Це викликано тим, що підприємство має безліч техніко-економічних, маркетингових, фінансових особливостей, які більш-менш впливають на формування собівартості. [4]

Класифікація витрат:

  1. по відношенню до виробничого процесу:

- основні витрати

- накладні витрати

2. за способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва:

- прямі витрати;

- непрямі витрати.

3. за єдністю складу:

- одноелементні витрати;

- комплексні витрати.

4. по відношенню до обсягів виробництва:

- постійні витрати;

- змінні витрати.

5. за доцільністю:

- продуктивні витрати;

- непродуктивні витрати.

6. за календарним періодом:

- поточні витрати;

- одноразові витрати.

7. за видами витрат:

- витрати за економічними елементами;

- витрати за статтями калькуляції.

8. за включенням до собівартості:

- витрати, що включаються до собівартості;

- витрати діяльності.

9. за видами діяльності:

- витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної діяльностей);

- витрати надзвичайної діяльності. [6]

Витрати безпосередньо пов’язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг), називають основними. Ці витрати в більшості випадків є прямими, тобто відносяться до конкретних об’єктів витрат на підставі первинних документів.

Накладні витрати пов’язані з організацією, обслуговуванням виробництва і управління ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством. Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. [5]

Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи.

Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається сталим.

До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть слугувати адміністративні витрати).

До продуктивних витрат відносять виправдані чи доцільні для даного виробництва витрати, а до непродуктивних – витрати, причиною виникнення яких є недоліки в технології чи організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). Такі витрати повинні обліковуватись в розрізі причин і винуватців. У випадку ідеальної організації технології виробництва і праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними.

До поточних відносять витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило, основна частина витрат на виробництво.

Одноразовими є витрати, пов’язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо. [7]

Зважаючи на необхідність всебічного аналізу витрат в частині управлінського обліку, їх додатково класифікують за впливом на фінансовий результат, рівень собівартості продукції звітного періоду, за залежністю від управлінського рішення, втрат від прийняття їх альтернативних варіантів, за можливістю впливу на менеджера чи іншого керівника підрозділу, а також за необхідністю прикладення додаткових ресурсів для одержання додаткової одиниці продукції. Так, при визначенні фінансового результату порівнюють доходи з витратами звітного періоду. Для цього необхідно виділити витрати, які відносяться до звітного періоду. З цього погляду витрати поділяють на вичерпані та невичерпані.

Вичерпані витрати – це спожита частка всіх витрат підприємства. Такими витратами слід вважати собівартість реалізованої продукції, включаючи амортизаційні витрати.

Невичерпані витрати – це такі витрати, що позначають розмір витрачених коштів, які принесуть користь у майбутньому. Витраченими коштами слід вважати вартість придбаних виробничих запасів, основних засобів, інших необоротних активів та факторів виробництва ще неспожитих у звітному періоді. [4]

Як вже зазначалось, не всі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом або придбанням запасів і тому для визначення собівартості продукції (вичерпаних витрат) слід розрізняти витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати, пов’язані з виробничим споживанням факторів виробництва.

Витрати періоду – це витрати, що не включаються до собівартості продукції і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені (адміністративні, витрати на збут, інші операційні та надзвичайні витрати). [7]

При прийнятті управлінського рішення щодо будь-якої господарської операції слід розрізняти релевантні та нерелевантні витрати.

Релевантні витрати – це витрати, які можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінського рішення, а не релевантні – не залежать від такого рішення.

При розгляді різних альтернативних варіантів рішень слід розрізняти дійсні (реальні) та можливі витрати (втрати).

Дійсні витрати – це витрачання конкретних ресурсів (грошей чи інших активів).

Можливі витрати – це вигода, яка втрачається, коли вибір одного з варіантів альтернативного рішення вимагає відмовитися від доходу за іншим варіантом. [2]

Для оцінки роботи окремих підрозділів, керівників та спеціалістів виділяють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати – це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або значним чином впливати на них.

Неконтрольовані витрати – це витрати, які менеджер не може контролювати чи безпосередньо впливати на них.

До традиційно контрольованих витрат можна віднести всі матеріальні витрати (палива, добрив, насіння) та витрати на оплату праці, а до неконтрольованих – амортизаційні відрахування. [6]

До витрат, які включаються до собівартості реалізованої продукції, відносяться її виробнича собівартість, нерозподілені загальновиробничі витрати та понаднормативні виробничі витрати. Решта витрат розглядається як витрати того звітного періоду, в якому вони виникли і класифікуються за видами діяльності.

Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції її виробнича собівартість.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

  • прямі матеріальні витрати;

  • прямі витрати на оплату праці;

  • інші прямі витрати;

  • загально виробничі витрати.

За способом до включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямими називаються ті витрати, які можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідними компонентами, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції. Виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Іншими словами, до прямих витрат на оплату праці належать: основна заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов’язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки і доплати до тарифних ставок та окладів, у тім числі за роботу у нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість продуктів харчування, продуктів, що відповідно до чинного законодавства безкоштовно надаються працівникам підприємств окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одноразові винагороди за вислугу років; оплата праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договори підряду, за умови, що розрахунки з робітниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо. [2]

При групуванні витрат під об’єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Непрямі витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об’єктами обліку, тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, а згідно з П(С)БО 16 “Витрати” - загальновиробничими. [3]

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

План вступ Технології розвитку пізнавальних та творчих інтересів...
Розв'язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій спрямованих на розвиток...

Тема Вступ

Вступ 7 фонетика й вимова 10

Посібник з експлуатації та
Вступ

Про становище
Вступ

Вступ до спеціальності (технології) Моргуль

1 Вода як екологічний фактор
Вступ

Перелік умовних скорочень
Вступ

I II Київ 2012 III зміст
Вступ

1 еколого-економічні проблеми теплоенергетики
Вступ



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




e.ocvita.com.ua
Головна сторінка