Пошук по сайту

Екологія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Особливості ведення обліку та формуванняроблікової політики на підприємствах лісового господарства

Особливості ведення обліку та формуванняроблікової політики на підприємствах лісового господарства





УДК 657

Котляревська Н.С.

ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ТА ФОРМУВАННЯРОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА
Анотація. У статті визначено галузеві особливості ведення бухгалтерського обліку щодо об’єктів, характерних для підприємств лісового господарства. Розглянуто важливі елементи облікової політики, які рекомендовано визначати при формуванні облікової політики.

Ключові слова: лісове господарство, облікова політика, елементи облікової політики.
Вступ. Трансформація економіко-правового середовища та ринкові перетворення в Україні супроводжуються реформуванням бухгалтерського обліку. Тому питання формування облікової політики суб’єктів господарської діяльності залишаються актуальними. Тривалий період правила ведення бухгалтерського обліку в Україні не допускали відхилень від положень багатьох інструктивно-нормативних документів. У країнах Західної Європи та США навпаки – намітилася тенденція переходу від повного регулювання державними органами всіх питань бухгалтерського обліку до встановлення лише загальних правил і принципів. Уніфіковані правила методології бухгалтерського обліку та надання звітної інформації про діяльність підприємств визначені Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Постановка проблеми. На даний час в Україні сформовано систему бухгалтерського обліку, яка відповідає міжнародним стандартам, враховує правові норми провадження підприємницької діяльності, методологічно і методично забезпечує збір, накопичення інформації та складання достовірної фінансової звітності про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання. Але норми національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку розроблені для підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) не залежно від їх галузевої належності та особливостей господарської діяльності. Однією з найгостріших проблем стала переоцінка стереотипів господарювання та перехід на концептуально нові засади формування, використання та обліку виробничих активів економічних суб’єктів. Для лісового господарства України найбільшої гостроти набули проблеми, пов’язані з необхідністю забезпечення раціонального використання лісових ресурсів, забезпечення конкурентоспроможності продукції і послуг лісогосподарських та лісопереробних підприємств на внутрішніх і зовнішніх ринках. У межах запропонованих способів та визначених стандартами загальних правил підприємства мають можливість моделювати варіанти відображення облікової інформації відповідно до конкретних обставин. Сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності становлять облікову політику, яку кожне підприємство визначає самостійно. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [1] міністерства в межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування. Але в лісовому господарстві відсутні будь-які рекомендації на галузевому рівні щодо формування облікової політики об’єктів обліку. Профільним комітетом, враховуючи специфіку галузі, особливості технології і організації виробництва, розроблені лише спеціалізовані первинні документи, регістри аналітичного і синтетичного обліку. Тому виникає потреба узагальнити альтернативні підходи, з числа офіційно визнаних, та окреслити особливі способи, прийнятні для лісового господарства, з метою узгодження методики формування облікової інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів. В зв'язку з цим, високої актуальності набуває питання регулювання облікової політики на галузевому рівні, з метою визначення найбільш суттєвих процедур і методів обліку для підприємств лісового господарства.

Проблеми теорії і практики формування облікової політики знайшли відображення в роботах Барановської Т.В., Житнього П.Є., Зубко К.І, Коваленко Е.В., Ковальчук Л.В., Коротаєвої С.Л., Лисової Л.Д., Пушкаря М.С., Харькової А.К., Шнейдмана Л.З., Цилюрик Г.І., Ягмур К.А. Питання удосконалення організації та методики обліку адміністративних витрат досліджено К.А. Артюшоком, окремі важливі елементи облікової політики щодо витрат були висвітлені Озераном В.О. та Чік М.Ю. Проте, проблемними залишаються питання організації галузевої системи бухгалтерського обліку, яка потребує ґрунтовних досліджень щодо розробки методики обліку характерних для лісового господарства об’єктів.

Мета статті. Метою даної статті є визначення особливості об’єктів обліку, характерних для підприємств лісового господарства, а також висвітлення деяких аспектів облікової політики підприємств лісового господарства.

Виклад основного матеріалу. Вихід України на світову економічну арену зумовив бурхливий розвиток інтеграційних процесів, які в свою чергу вимагають вирішення цілої низки об’єктивно зумовлених внутрішніх завдань в усіх сферах суспільного життя. Ефективний розвиток та економічне зростання підприємств України значною мірою пов’язані з вдосконаленням форм і методів бухгалтерського обліку, як основної інформаційної системи. Узагальнені показники поточного обліку, прийнятні для внутрішніх і зовнішніх користувачів, відображаються у бухгалтерській звітності. Користувачі бухгалтерської звітності повинні мати об’єктивну, неупереджену інформацію про результати діяльності підприємства. Показники звітності можуть мати різні значення залежно від обраного методу оцінки із числа, передбачених національними стандартами. Сукупність принципів, методів і процедур, які підприємство використовує для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності формує облікова політика підприємств.

Відповідно до Листа про облікову політику [2] підприємство самостійно має визначити:

методи оцінки вибуття запасів;

періодичність визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) і розподілу транспортно-заготівельних витрат;

визначення окремого субрахунку для обліку транспортно-заготівельних витрат;

методи амортизації необоротних активів;

вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

метод обліку витрат (використання 8 та/або 9 класу рахунків Плану рахунків бухгалтерського обліку);

періодичність (період) зарахування сум дооцінки необоротних активів до нерозподіленого прибутку;

метод обчислення резерву сумнівних боргів;

перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів;

порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг;

сегменти, пріоритетний вид сегмента, засади ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках;

перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу;

перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг);

порядок визначення ступеню завершеності робіт за будівельним контрактом;

склад придбаних в результаті систематичних операцій фінансових активів;

базу розподілу витрат за операціями з інструментами власного капіталу;

поріг суттєвості щодо окремих об’єктів обліку;

переоцінку необоротних активів;

періодичність відображення відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань;

виділення на окремий баланс філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства.

Проте на практиці даний перелік невичерпаний, оскільки включає елементи переважно методичної складової, і не достатньо враховує елементи організаційної і технічної складової облікової політики. Обсяги статті не дозволяють комплексно розглянути усі елементи облікової політики підприємств лісового господарства, тому розглянемо лише деякі з них, які характерні для даної галузі.

Формування облікової політики передбачає вибір методів, методичних прийомів, способів, правил або процедур стосовно відображення об’єктів бухгалтерського обліку, відносно яких нормативною базою передбачена самостійність підприємств та альтернативні варіанти.

Головними завданнями лісового господарства, виходячи із принципів сталого розвитку та підвищення екологічного і ресурсного потенціалу лісів, є їх відтворення, охорона та захист. Тому особлива увага на підприємствах лісового господарства повинна приділятись методиці формуванню показників, які характеризують даний напрямок роботи.

Однією із обов’язкових умов для організації виробничого процесу в лісовому господарстві є наявність землі, яка, з однієї сторони, виступає предметом і засобом праці для людини, а з іншої – посередником між рослинами та природним середовищем. Особливістю земель лісогосподарського призначення є те, що на них розміщуються ліси (за виключенням ділянок тимчасово або постійно не вкритих лісовою рослинністю), які безпосередньо впливають на їх оцінку і можуть розглядатися як нерухоме майно. Крім того, на організацію обліку значною мірою впливає те, що землі державної і комунальної власності закріплені за спеціалізованими підприємствами на правах постійного або тимчасового користування.

Лісовим кодексом України визначено, що усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України [3]. Інформація про наявність, стан і рух лісового фонду в даний час представлена натуральними показниками по площі і запасах деревини, породному і віковому складу, класам бонітету та іншими показниками. У ринкових умовах виникає необхідність включення обліку лісового фонду до системи вартісного обліку в розрізі видів власності та лісокористувачів. Це дозволить підприємствам лісового господарства порівнювати доходи з витратами на створення та утримання лісів, що є основою для реалізації принципу самофінансування і самоокупності. Реалізація цього основного завдання є важливою умовою стійкого управління лісами. Окреслена проблема потребує визнання в лісовому господарстві таких об’єктів бухгалтерського обліку як земля і лісові ресурси. Виходячи з цього, вважаємо необхідним розробити галузеву методику бухгалтерського обліку земель лісового фонду, з урахуванням вартісної оцінки наявних на них лісових ресурсів, поточного приросту деревини або її виснаження внаслідок господарської діяльності чи інших факторів. Для цього необхідно визначатись з варіантами відображення землі і лісових ресурсів в бухгалтерському обліку. На нашу думку, можливі два варіанти:

1) земельні ділянки і наявні лісові ресурси, які перебувають у державній власності, відображати у складі нематеріальних активів як право користування майном;

2) землі лісогосподарського призначення, які закріплені за постійними користувачами і лісові ресурси, відображати у складі основних засобів за відповідними субрахунками (наприклад, 101 "Земельні ділянки" або 108 "Багаторічні насадження").

Такій підхід не суперечить діючій нормативній базі, оскільки всі землі лісогосподарського призначення державної власності закріплені на правах постійного користування за спеціалізованими підприємствами, які діють в інтересах і від імені держави. Крім того, під поняттям «право власності» розуміють три основні форми прояву: право володіння, право розпорядження та право користування. На державні підприємства лісового господарства як постійних користувачів покладені функції щодо відтворення лісів, надане виключне право на заготівлю деревини, і, відповідно, на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації. Це дозволяє стверджувати, що лісові ресурси відповідають умовам визнання їх активами, а саме: отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням, і передача всіх ризиків та майнової відповідальності. Тому результати діяльності довготривалого виробничого процесу, пов’язаного безпосередньо із лісовідтворенням та лісорозведенням, доцільно розглядати як накопичення додаткового капіталу у вигляді деревного приросту та зміни вартості природних ресурсів, придатних для господарського використання.

Виходячи з цього, формування облікової політики відносно обліку земель і лісових ресурсів повинна передбачати визначення одиниці обліку, методу оцінки, строку корисного використання (експлуатації) лісових ділянок, періодичність їх переоцінки тощо.

Підприємства лісового господарства – це специфічні організаційні структури, котрі займаються посадкою, вирощуванням, доглядом за лісом, а також заготівлею та реалізацією лісової продукції. Проте, діюча практика обліку процесу виробництва та визначення собівартості продукції не відповідає економічній сутності зазначених об’єктів обліку, що також потребує переосмислення та методичного регулювання на рівні галузі.

Виходячи з цього, виникає потреба на рівні галузі визначити поняття готової продукції, методику обліку процесу виробництва та зміст незавершеного виробництва, а також з метою формування достовірних і співставних показників доцільно розробити єдину методику їх оцінки.

Сьогодні у практичній діяльності підприємств лісового господарства дотримуються припущення, що в процесі діяльності лісогосподарське виробництво на етапі вирощування лісу взагалі не створює продукцію. Продукцією є деревина, отримана в результаті рубок та розкряжування дерев на сортименти. Крім того, в діючих нормативних документах Державного комітету лісового господарства України відсутні чіткі визначення готової продукції та незавершеного виробництва. Так, в Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України [4] під лісогосподарською продукцією визначено продукцію лісового господарства, об'єкти та послуги. В Інструкції з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України [5] також відсутнє визначення готової продукції лісового господарства. Але при перерахуванні видів деревної сировини, вони ототожнені з лісопродукцією, хоча у визначенні деревної сировини про лісопродукцію не згадується. Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» [6], яке розповсюджується і на підприємства лісового господарства, готовою продукцією, вважається продукція, що виготовлена на підприємстві та призначена для продажу і відповідає технічним, якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актам.

Особливістю готової продукції у лісовому господарстві є те, що джерелом її утворення є лісові ресурси. Виходячи з цього, узагальнюючим поняттям продукції лісового господарства пропонуємо вважати вилучені з лісу придатні для використання лісові ресурси, які призначені для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Оскільки продукція в лісовому господарстві з’являється на перетині природних процесів, які покладені в основу технологічних, то вважаємо доцільним з метою обліку виробничого процесу розділяти його на етапи створення лісових культур, а саме: вирощування лісового садивного матеріалу, створення молодняків, переведення їх у середньовікові деревостани, пристигаючі, стиглі та перестійні. Поділ процесу виробництва на такі переділи надасть можливість визначитись з термінологією щодо готової продукції за кожним переділом, проводити аналіз ефективності проведених лісокультурних заходів та співставляти понесені витрати з результатами діяльності.

Готова продукція створюється у результаті виробничої діяльності. Характеристика виробничого процесу впливає на визначення об’єктів витрат, що є важливим елементом облікової політики. Усі витрати на виробництво, включаються до собівартості окремих видів продукції, об’єктів робіт, послуг чи окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями. Значна частка виробничого процесу в лісовому господарстві належить природним процесам, які здійснюються без посередньої участі людини під впливом сил природи, але можуть бути інтенсифіковані за допомогою штучних умов.

В діючій практиці лісового господарства етапом отримання готової продукції є етап рубки, який є завершальним у процесі лісовирощування. Отже, виробничий процес повинен включати увесь період тривалого вирощування лісу, а не лише короткочасний період заготівлі лісопродукції. При цьому, саме лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю, відповідають стадії незавершеного виробництва, і повинні підлягати інвентаризації з метою відображення в обліку.

Відповідно до Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України [4] до незавершеного виробництва лісового господарства належить продукція, що не пройшла всіх стадій, передбачених технологічним процесом. Визначення залишків незавершеного виробництва здійснюється шляхом проведення інвентаризації зрубаних, але не оприбуткованих на нижній склад сортиментів. Оцінка незавершеного виробництва проводиться на основі нормативних калькуляцій або технологічних карт за встановленими статтями витрат [4]. Тому як елементи облікової політики повинні бути визначені об’єкти та одиниці калькульвання, статті калькуляції, метод обліку витрат стосовно окремих об’єктів, періодичність оцінки незавершеного виробництва тощо.

Виникає також необхідність уточнити склад та порядок здійснення обліку прямих та непрямих витрат лісогосподарського виробництва. Зокрема, витрати на будівництво доріг лісогосподарського призначення, гідролісомеліорацію і лісоосушення, охорону лісів від пошкоджень, пожеж, самовільних порубок, заходи по боротьбі з шкідниками і хворобами лісу тощо, є суспільно необхідними витратами для підтримання лісових ресурсів в належному стані, на їх відтворення, підвищення продуктивності лісів відповідно до Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України [4] належать до основного виробництва. На нашу думку, їх доцільно збирати на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» як непрямі витрати замість 23 “Витрати по лісовому господарству” як прямі операційні витрати, оскільки перелічені заходи не створюють окремого виду продукції, а тому їх доцільно розподіляти.

Крім того, до статті калькуляції “Загальновиробничі витрати” відповідно до . Інструкції по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України [4] відносяться витрати на обслуговування виробничого процесу, які включають, зокрема, витрати на сертифікацію лісів. Добре налагоджена екологічна сертифікація лісів в Україні дозволить уникнути нелегального продажу деревини та утриматися на європейському ринку.

Витрати на сертифікацію лісів складаються з двох частин: витрат на сертифікацію продукції і витрат, пов’язаних з проведенням лісового аудиту. Включення витрат на сертифікацію продукції до собівартості продукції лісового господарства в частині змінних загальновиробничих витрат не викликає заперечень. Питання постає стосовно відображення витрат на лісовий аудит, оскільки такі витрати відносяться не тільки до продукції, одержаної в даному періоді, але і наступних звітних періодів. Тому такі витрати вважаємо доцільним відображати в обліку окремо від витрат на сертифікацію продукції і розподіляти між вартістю вже одержаної продукції лісового господарства у поточному періоді та запасами лісу на корню.

Тому, в рамках облікової політики підприємств лісового господарства необхідно визначати склад прямих та непрямих витрат, базу розподілу загальновиробничих витрат, враховуючи специфіку технологічного процесу.

Відповідно до Концепції реформування та розвитку лісового господарства [7] ефективне використання лісових ресурсів передбачає визначення заготівлі деревини як кінцевої фази ведення лісового господарства, а реалізацію заготовленої деревини на конкурсних засадах через аукціони і торги. В структурі деяких підприємств лісового господарства зустрічаються деревообробні, лісохімічні, сільськогосподарські виробництва тощо. Як відмічають М.С. Пушкар та М.Т. Щирба [8] диверсифікація вимагає окремого обліку на виробництво і визначення фінансових результатів від кожного виду діяльності, що дозволяє визначити економічну ефективність кожного з них і зробити прогноз щодо розширення чи звуження цих сфер діяльності в майбутньому. Тому структурні підрозділи, які відповідають іншим сферам діяльності, відмінні від лісового господарства, доцільно відокремлювати шляхом реструктуризації підприємств, надаючи їм більшої самостійності, а облік витрат діяльності таких підрозділів організовувати за визначеними підприємством субрахунками чи аналітичними рахунками. При наявності мисливських господарств, облік затрат на проведення лісогосподарських заходів по охороні і відтворенню диких тварин, вести аналогічно. Крім того, як варіант може бути відокремлення структурних підрозділів на окремий баланс. Отже, організаційна структура підприємства має велике значення при організації обліку, тому це необхідно враховувати при формуванні облікової політики на підприємстві. Крім того, дане питання має бути опрацьоване на рівні галузі.

Що стосується організації бухгалтерського обліку, то останнім часом вище керівництво галузі взяло курс на скорочення облікового персоналу шляхом переходу від часткової централізації до централізованої організації бухгалтерського обліку.

Обліковий процес при частковій централізації здійснюється як централізованою бухгалтерією лісгоспів, так і обліковим персоналом структурних підрозділів – лісництв. На рівні структурного підрозділу здійснюються документальне оформлення проведених операцій, обробка та групування первинних документів стосовно руху запасів, обліку використання робочого часу тощо. Згруповані та зведені дані у формі звітів у встановлені терміни надходять у центральну бухгалтерію, де ретельно перевіряються і відображаються в системі синтетичного й аналітичного обліку.

Централізована організація бухгалтерського обліку передбачає створення на підприємстві єдиного облікового центру – центральної бухгалтерії, який здійснює весь обліковий процес. При цьому документування здійснених операцій проводиться у відповідних господарських підрозділах і, у встановлені графіком документообороту терміни, ці документи надходять у центральну бухгалтерію, де після ретельної перевірки та обробки стають підставою для ведення синтетичного та аналітичного обліку.

Проте, скорочення облікового штату у структурних підрозділах підприємств лісового господарства може призвести до відсутності контролю у лісництвах за місцем здійснення документування операцій, оскільки опрацювання облікової інформації буде здійснюватись централізовано у лісгоспах. Крім того, це призведе до недостатності інформаційного забезпечення лісничих, які є керівниками середньої ланки, під час прийняття відповідних рішень або здійснення поточного контролю діяльності структурного підрозділу.

В сучасних економічних та екологічних умовах також гостро постає питання збереження цілісності лісових масивів, як середовищ існування рідкісних і цінних видів рослин, тварин та інших важливих для природного розвитку лісової екосистеми елементів, що також потребує реорганізації їх належного збереження. До Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей [9] включені, зокрема, посади, на які покладені обов’язки щодо приймання, зберігання та відпуску матеріальних цінностей на складах. Фактично за збереження заготовленої і трельованої деревини на верхньому (первинному) складі, які разом із завантажувальними майданчиками створюються біля лісовозних доріг, а також за збереження закріплених за лісництвами лісових масивів, відповідальність несуть лише їх керівники – лісничі, які фактично є матеріально-відповідальними особами.

Крім того, дерева на корню як лісові ресурси відповідають ознакам матеріальних цінностей, тому забезпечувати їх збереження повинні також матеріально-відповідальні особи, тобто лісники. Тому, вважаємо доцільним, облік лісових ресурсів, аналогічно обліку готової продукції лісового господарства, вести в розрізі матеріально-відповідальних осіб – лісників, які безпосередньо виконують роботи у лісі. Отже, виникає потреба доповнити Перелік [9] посадами лісничого, як керівника структурного підрозділу лісогосподарського підприємства, та лісника, який безпосередньо відповідає за довірені йому виділи лісу і здійснює заготівлю деревини, приймає для зберігання на верхньому (первинному) складі та відпускає для реалізації чи власних потреб продукцію лісового господарства. Виходячи з цього, для удосконалення обліку та контролю за зберіганням лісових ресурсів та продукції лісового господарства у лісі, в тому числі на верхніх складах, аналогічно з іншими місцями зберігання матеріальних цінностей необхідно визначати одиницю аналітичного обліку за кожним видом лісових ресурсів.

Для ефективного управління лісовим господарством важливим є формування комплексу управлінських заходів, спрямованих на комплексне використання природних ресурсів, покращення якості життя та збереження довкілля. Це може бути досягнуто шляхом впровадженням системи аналітичного обліку за сферами відповідальності, що досить актуально для розгалуженої структури підприємств лісового господарства. Головною метою такої системи має бути забезпечення управлінського персоналу інформацією про комплексне і невиснажливе використання лісових ресурсів окремими підрозділами і відповідальними особами, а також реалізацію продукції лісового господарства, що є вирішальним фактором у забезпеченні лісового господарства власними коштами. Тому, формуючи облікову політику підприємства лісового господарства повинні визначати центри відповідальності, сфери відповідальності, методи планування витрат, способи збору й обробки даних, порядок і періодичність внутрішнього контролю тощо.

Висновки. Істотні особливості функціонування підприємств лісового господарства впливають на організацію та ведення обліку. Зміни в системі економічних відносин та реформування бухгалтерського обліку в Україні привели до більшої самостійності підприємств у вигляді формування облікової політики, яка дозволяє підприємствам маневрувати в системі визнаних методів, способів і процедур. Елементи облікової політики визначаються за відповідними об’єктами бухгалтерського обліку, щодо яких існують альтернативні варіанти. Розробка і реалізація облікової політики залежать від досвіду облікового апарату і його структури, обсягів облікових і контрольних робіт, особливостей технології та організації виробництва, системи управління, організаційно-територіальної відокремленості. Вплив галузевих особливостей безпосередньо визначають об’єкти та елементи облікової політики.

Ліси України знаходяться переважно в державній власності. Господарювання в державних лісах здійснюється підприємствами лісового господарства, але планування лісогосподарської діяльності і обстеження лісів повністю централізовані. Проте, на сьогоднішній день не врегульованими залишаються теоретичні та правові підходи щодо визначення та обліку окреслених об’єктів, що потребує подальших наукових досліджень. Виходячи з цього, виникає потреба у розробці методичних рекомендацій галузевої системи обліку та методологічного обґрунтування теорії і практики формування облікової політики підприємств лісового господарства з метою набуття досвіду.


Список використаних джерел:
1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-14

2. Про облікову політику: Лист Міністерства фінансів України від 21.12.2005р.№31-34000-10-5/27793 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Міністерства фінансів України. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/articie&art-id=58984&cat-id=34931

3. Лісовий кодекс України: за станом на 31.07.2009 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3852-12

4. Інструкція по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах лісового господарства України: Затверджено наказом Міністерства лісового господарства України від 17 липня 1996 року № 72 (у редакцiї вiд 17.07.1996) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=z0459-96

5. Інструкція з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України: Затверджено Наказом Держкомлісгоспу України від 19 грудня 2003 р. № 205.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» // Все про бухгалтерський облік.– № 10.– 2009.– С. 44-48.

7. Концепція реформування та розвитку лісового господарства [Текст] [Електронний ресурс] // Український лісовий ринок – Режим доступу: http:// http://woodex.ua/

8. Пушкар М.С. Теорія і практика формування облікової політики / [Пушкар М.С., Щирба М.Т.]: Монографія.– Тернопіль: Видавництво «Карт-бланш», 2010.–260 с.– ISBN978-966-7952-82-3.

9. Об утверждении перечня должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договоры о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в процессе производства, а также типового договора о полной индивидуальной материальной ответственности: постановление Государственного Комитета Совета Министров СССР по труду и социальным вопросам и Секретариата ВЦСПС № 447/24 от 28.12.77 г. [Електорнний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу // http: www.zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.sgi?nreg=v0447400-77

Котляревская Н.С.

ОСОБЕННОСТИ ВЕДЕНИЯ УЧЕТА И ФОРМИРОВАНИЯ УЧЕТНОЙ ПОЛИТИКИ НА ПРЕДПРИЯТИЯХ ЛЕСНОГО ХОЗЯЙСТВА

Аннотация. В статье определены отраслевые особенности ведения бухгалтерского учета относительно объектов, характерных для предприятий лесного хозяйства. Рассмотрены главные элементы учетной политики, которые рекомендовано определять при формировании учетной политики.

Ключові слова: лесное хозяйство, учетная политика, элементы учетной политики.
Kotliarevska N.S.

Summary. The article outlines the industry accounting features of objects characteristic of forestry. The important elements of the accounting policies are recommended to determine the formation of accounting policies.

Keywords: forestry, accounting policies, elements of accounting policies.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

До обласної цільової Програми розвитку лісового господарства Львівської...
Нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів, забезпечення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку

Обласної Програми розвитку лісового господарства Львівської області на 2017-2021 роки 1
Розробник Програми Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства

Програми розвитку лісового господарства Львівської області на 2017 2021 роки
України, з метою забезпечення збалансованого розвитку лісового господарства області, спрямованого на посилення екологічних, соціальних...

Пам’ятка по сертифікації лісів Лісова сертифікація
Лісова сертифікація – переважно добровільна ініціатива, спрямована на забезпечення І підтвердження ведення лісового господарства...

Forest management standard for ukraine сжс квaліфор стандарт ведення...
Дана перевірочний список представляє собою стандарт сжс квaліфор для сертифікації лісів у відповідності з Принципами та Критеріями...

Вступ
З переходом до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку значно розширилися можливості підприємств у виборі правил...

Рекомендації щодо ведення журналу планування та обліку роботи гуртка 3
Рекомендації щодо ведення журналу реєстрації первинного, позапланового, цільового інструктажів

Законодавство України про охорону праці
Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професіональних захворювань та аварій на підприємствах

Міністерство аграрної політики україни
Розді теоретико-методологічніоснови функціонування обліку І аудиту витрат І виходу проодукції соняшника

Методика дослідження економічної ефективності виробництва молока...
Також С. М. Курило проводив кореляційно-регресійний аналіз наведених показників І встановив, що на обсяг І якість кінцевої продукції...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




e.ocvita.com.ua
Головна сторінка