Пошук по сайту

Екологія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Інструкція №222 первинного І позапланового інструктажів з безпеки життєдіяльності

Інструкція №222 первинного І позапланового інструктажів з безпеки життєдіяльності





Сторінка1/7
  1   2   3   4   5   6   7
Затверджено

Наказом директора Знам’янської

спеціальної загальноосвітньої

школи – інтернату І – ІІІ ступенів

від 29. 12. 2012 р. № 265

Інструкція № 222 первинного і позапланового інструктажів з безпеки життєдіяльності

учнів (вихованців) під час навчально–виховного процесу і в побуті
І. Вступна частина (Інструкція розроблена відповідно до вимог наказів Міністерства освіти і науки України від 18. 04. 2006 року №304 п.5.13 та від 01.08.2001 року №563 п.8.1)

1.1 В усі часи існування людства старше покоління передавало наступному знання і навички уникнення небезпеки життя. У прадавні часи - це навички захисту від диких звірів, несприятливих погодних умов і стихійних лих. Згодом люди навчилися непогано захищати себе від природних небезпек, але натомість з'явилися небезпеки пов'язані з життєдіяльністю самих людей. Це - небезпеки на дорогах, у побуті, на виробництві, а також екологічні небезпеки, які виникають через те, що люди забруднюють навколишнє середовище, роблять його непридатним для свого життя, небезпечним для свого здоров'я. Тому в наш час варто говорити не лише про безпеку життя, а й про безпеку діяльності людини - тобто про безпеку її життєдіяльності. Щоб жити, працювати, досягати успіхів людина повинна піклуватися про своє здоров'я, захищати себе, оточуючих і навколишнє середовище.
ІІ. Основна частина

2.1. Здоров'я є основною умовою самореалізації, а також найважливішою складовою особистого інтересу сучасної людини оскільки навіть часткова його відсутність може стати перешкодою до здійснення мрій та життєвих планів. Сучасні вчені відокремлюють чотири процеси, що визначають стан здоров'я як індивіда, так і населення в цілому: відтворення здоров'я (стан генофонду; здоров'я, стан і реалізація репродуктивної функції батьків; умови перебігу вагітності; наявність правових актів, що оберігають генофонд і вагітних); формування здоров'я (спосіб життя, тобто рівень виробництва і продуктивності праці, ступінь задоволення матеріальних і культурних потреб, особливості харчу­вання, рухової активності та міжособистісних взаємин, шкідливі звички, стан довкілля); споживання здоров'я (культура і характер виробництва, стан виробничого середовища, соціальна активність індивіда тощо); відновлення здоров'я (лікування, реабілітація).Про стан індивідуального фізичного здоров'я людини роблять висновок за даними антропометрії (розміри тіла — зріст стоячи, окружність грудної клітки, маса тіла та ін.), а також на підставі фізіологічних та біохімічних досліджень, оцінка яких здійснюється з урахуванням віку, статі, географічних, кліматичних та інших параметрів.

2.1.1 Найважливішими показниками здоров'я населення в цілому є народжуваність, смертність (у тому числі немовлят), середня тривалість життя, інвалідність, захворюваність та ураженість певними хворобами (туберкульоз, серцево-судинні, інфекційні, алергічні, онкологічні, шлунково-кишкові та інші захворювання).

2.1.2. Хвороба — це порушення нормальної життєдіяльності організму, внаслідок якого знижуються його пристосувальні можливості. І хоча організм частково компенсує виниклі порушення, хвороба завжди обмежує фізичні, психічні та соціальні можливості людини. У наш час, незважаючи на величезні успіхи медицини та поліпшення умов життя, кількість хворих не зменшується. Бурхливий науково-технічний прогрес, поява нових складних видів трудової діяльності змінюють звичний ритм і уклад життя. Зменшення обсягів фізичного навантаження, збільшення нервово-емоційного на­пруження, погіршення екологічних умов призводять до суттєвого порушення регуляції основних фізіологічних функцій організму.

2.1.3. Причин виникнення хвороб багато, проте здебільшого їх провокує сама людина: своїми шкідливими звичками, порушенням санітарно-гігієнічних норм, неправильним харчуванням, відсутністю режиму праці й відпочинку тощо. Більшість людей чітко не усвідомлює, що здоров'я — це найбільша індивідуальна й соціальна цінність.

2.1.4. Всесвітня Організація Охорони Здоров'я визначила 10 найбільш загрозливих для життя людини факторів у такій послідовності: 1) недостатнє (неповноцінне) харчування; 2) секс без засобів захисту; 3)підвищення артеріального тиску; 4)тютюнопаління; 5)алкоголь; 6)питна вода, що не відповідає санітарним нормам; 7)антисанітарія; 8)недостатній вміст заліза в крові; 9)забруднення навколишнього середовища; 10)ожиріння, надмірна маса тіла. Ці фактори не тільки негативно впливають на здоров'я, а й спричинюють понад 40% усіх випадків смерті людей на планеті. Поширеними є також хвороби, викликані генетичними наслідками (тобто зміною спадковості) забруднення навколишнього середовища. Нині майже третина населення нашої країни проживає в несприятливих екологічних умовах, що призвело до швидкого зростання рівня захворюваності, непродуктивної зміни генофонду, накопичення генетичного вантажу популяції — явищ пов'язаних з погіршенням навколишнього середовища. Здоров'я не існує саме по собі, не дається на все життя, не є постійним і незмінним. Про нього потрібно дбати, його необхідно берегти й примножувати протягом усього свідомого життя.
2.2 Профілактика хвороб - найчастішими в дітей є захворювання органів дихання (грип, ангіна, туберкульоз, пневмонія, дифтерія, трахеїт, бронхіт тощо) і травлення (гастрит, гельмінтоз, діарея тощо). Оскільки туберкульоз, поліомієліт, дифтерія, кашлюк (коклюш), правець та кір є дуже небезпечними хворобами в Україні, згідно із законодавством профілактичне щеплення дітям є обов'язковими. Захворювання пов'язані з розладом травлення виникають в основному через так звані елементарні причини, тобто порушення харчування дітей. Забруднені продукти, посуд, руки, недотримання особистої гігієни викликають розлади у кишечнику, посилені процесами бродіння, гниття та інтоксикацію (отруєння) всього організму, тому профілактика цих хвороб прямо залежить від повноцінного вітамінного харчування та гігієни. Найбільш поширеним серед дітей є гостре респіраторне вірусне захворювання (ГРВЗ), що характеризується нездужанням, нежиттю, температурою, утрудненим диханням і потребує ізоляції хворого вдома.

2.2.1.Грип - спричинюють мікроскопічні віруси, що містяться в слизу, який виділяється з носової порожнини хворого. Для грипу властивий гострий початок захворювання, який характеризується ознобом, головним болем, високою температурою тіла. Турбують слабкість, болі в м'язах, суглобах. При важком загальному стані виникають запаморочення, блювота, можливі непритомність, розвиток кровотеч. У першу добу хворі скаржаться на сухість і дерть в носоглотці, закладений ніс. Пізніше з'являється грубий, сухий, без харкотиння кашель, часто з болями за грудиною. Він небезпечний своїми ускладненнями: пневмонією, запаленням придаткових пазух носа (гайморитом), слухового апарату (отитом), ураженням нервової системи. Може розвинутися гемораргічний набряк легень. Оскільки грип поширюється дуже швидко, хворих ізолюють; провітрювання приміщення і вологе його прибирання з використанням 0,5 %-го розчину хлораміну обов'язкові; рекомендується обробка повітря ультрафіолетовими лампами.

Основним засобом профілактики грипу є вакцинації різними протигрипозними вакцинами. Перед можливім початком і під час епідемії призначають стимулятор інтерферону, ремантадин, дибазол. Доглядаючи хворих на грип, треба прикривати (собі або хворому) рот і ніс марлевою пов'язкою, складеною вчетверо. Вона пропускає повітрі але затримує краплинки, в яких є збудники хвороби.

2.2.2. Ангіна — гостре запалення слизової оболонки зіва і піднебінних мигдаликів спричинене стрептококами, стафілококами. Ознаки хвороби — відчуття стискання горла, біль під час ковтання, підвищена температура, загальне нездужання. Ангіна дає тяжкі ускладнення (ревматизм, вади серця), тому слід берегти горло і не переохолоджувати ноги.

2.2.3.Бронхіт — запалення слизової оболонки бронхів. Його ознаки — задишка, харкотиння при відкашлюванні. Якщо бронхіт не лікують вчасно він може спричинити бронхіальну астму або пневмонію (запалення легень). Найкращою профілактикою захворювань органів дихання є дотримання особистої гігієни. Крім того, обов'язково слід підвищувати опірність організму до інфекційних хвороб за допомогою загартовування, фізичного навантаження, вітамінного харчування. Хворому не слід відвідувати людні місця. Ефективними при лікуванні захворювань дихальної системи є народні методи. Щоб полегшити дихання під час застуди, бронхіту, потрібно робити парові інгаляції. Можна використати для цього відвари деяких рослин (евкаліпта, шавлії, бруньок сосни) або промислові інгалятори. Під час хвороби слід пити відвари таких рослин: анісу звичайного, багна болотяного, підбілу звичайного, первоцвіту весняного, сосни звичайної (бруньки), фіалки триколірної, кореня оману (дивосилу), мальви лісової (проскурника) тощо. Найкращим є відвар із суміші трав При сухому кашлі ефективно допомагає сік редьки. У разі запалення верхніх дихальних шляхів необхідно полоскати горло відварами ромашки лікарської, шавлії, тощо або розчином питної соди.
Надійним засобом профілактики всіх хвороб є ведення здорового способу життя.
Основи здорового способу життя

2.3. Здоровий спосіб життяце такий стиль існування при якому, через застосування певних методів впливу організм і його оточення, рівень життєздатності організму стає оптимальним, потенціал організму постійно вдосконалюється і використовується без завдавання йому шкоди до самої старості.

Ведення здорового способу життя є ключем до збереження здоров'я і працездатності. Особливе місце в організації здорового способу життя належить режиму дня, певному ритму життя і діяльності людини. Режим дня кожної людини повинен передбачати постійний час підйому, виконання ранкової гігієнічної гімнастики і водних процедур, сніданку, часу виходу на роботу або навчання, обідньої перерви і повернення додому, прийому їжі та відпочинку, спортивних занять і домашньої роботи, вечірньої прогулянки і засинання. Закріплений багаторічними повтореннями такий розпорядок дня стає звичним проявляється не тільки в організованості людини, а й у протіканні складних внутрішніх процесів її життєдіяльності. Звичка в один і той самий час вставати й робити ранкову фіззарядку забезпечує ритмічну діяльність усіх систем організму, швидкий перехід до робочого стану і високу працездатність, бадьорий настрій на весь день.
2.4. Систематичне фізичне навантаження — один з на важливіших засобів оздоровлення організму; воно зміцнює і розвиває скелетну мускулатуру, серцевий м'яз, судини, дихальну систему, значно полегшує роботу апарату кровообігу, благотворно впливає на нервову систему.

Навіть за умови найбільшої зайнятості необхідно виділяти 15-20 хв для ранкової гімнастики, що є обов'язковим мінімумом фізичного тренування. Зарядку слід робити в добре провітреному приміщенні або на свіжому повітрі. Корисно ходити пішки. При відсутності інших фізичних навантажень щоденна мінімальна норма ходьби для молодої людини — 15 км. Такий вид навантаження, як біг (у повільному темпі, «підтюпцем»), можна рекомендувати більшості людей. Щоденне перебування на свіжому повітрі протягом 1-1,5 годин є одним з найважливіших компонентів здорового способу життя. Особливо важлива вечірня прогулянка, перед сном. Вона знімає напруження трудового дня, заспокоює збуджені нервові центри, регулює дихання. Під час повільної ходьби доцільно виконувати прості дихальні вправи: глибокий вдих на чотири кроки, видих — на шість кроків (чотири-п'ять дихальних вправ підряд). При глибокому, рівномірному диханні відбувається масаж печінки, що сприяє виділенню жовчі і запобіганню таких захворювань, як холецистит, жовчно - кам'яна хвороба та інші.
2.5.Сон — невід'ємна складова частина режиму дня для відпочинку, відновлення і накопичення сил організму. Сприяючи поліпшенню живлення нервових клітин, що гостріше за інші реагують на втому, сон відновлює запаси енергії для нової діяльності. Потреба у сні, як правило, настає через 14-16 год. Якщо потреба дорослої людини у сні — близько 8 годин на добу, то підліткам потрібно спати 9-10 годин, при цьому лягати спати не пізніше 22-23 год. Для швидкого засинання і міцного сну слід погуляти на свіжому повітрі, провітрити кімнату. Тому, хто дуже втомився за день, рекомендується лягти на годину-дві раніше. Раціональний режим і строге дотримання всіх гігієнічних правил запобігають безсонню.
2.6. Особиста гігієна дуже важлива для здоров'я людини як профілактика більшості захворювань, про що докладніше йтиметься далі.
2.7. Режим харчування. Надзвичайно важливе значення для збереження здоров'я має правильно організоване харчування. Вам уже відомо з курсу біології, що їжа повинна бути різноманітною і повноцінною, містити в потрібній кількості і в певних співвідношеннях усі необхідні поживні речовини: білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінеральні солі. Слід уникати надмірного вживання так званих легко засвоюваних вуглеводів (цукор, кондитерські вироби, варення, солодкі овочі і фрукти). Цукор дуже швидко всмоктується в кишечнику і потрапляє в кров різко підвищуючи в ній рівень глюкози, що веде до збільшення в підшлунковій залозі гормону інсуліну і, зрештою до розвитку цукрового діабету. Добова кількість споживання з їжею цукру не повинна перевищувати 50г. Основним принципом раціонального харчування є дотримання енергетичного балансу організму, щоб кількість енергії спожитої з їжею відповідала його енергетичним витратам.

Перерви між прийомами їжі повинні бути не більш 5-6 год. Шкідливо вживати їжу надмірними порціями оскільки це створює занадто велике навантаження для кровообігу. Здоровій людині краще харчуватися 3-4 раз в день. При триразовому харчуванні найситнішим повинен бути обід, а найлегшою — вечеря. Народний досвід давно уже виробив правильне ставлення до обіду: дотримання точного часу, розмірена не квапливість і зосередженість під час їди — не можна їсти обпікаючись гарячою їжею, або ковтати, не пережовуючи великі шматки їжі. Шкідливо під час їди читати книжки або газету, вирішувати які-небудь складні завдання. Людині, яка нехтує режимом харчування згодом загрожує розвиток таких важких захворювань органів травлення, як виразкова хвороба, хронічний гастрит, ентероколіт.
2.8. Загартовування має велике значення для зміцнені здоров'я, підвищення опору інфекціям і загальної працездатності. Сутність загартовування полягає в тренуванні терморегуляторного механізму і розвитку захисних реакцій організму на несприятливий вплив тих чи інші чинників довкілля. При загартовуванні використовують природні чинники: сонце, повітря і воду. Ефективність відповідних процедур залежить від правильного їхнього застосування.

2.8.1. При загартовуванні слід дотримуватися таких принципів: силу подразника потрібно підвищувати поступово, загартовуючі процедури мають бути систематичними, засоби загартовування треба постійно урізноманітнювати, не допускаючи звикання організму; процедури добирати урахуванням віку, здоров'я тощо.

2.8.2. Повітряні ванни найбільш щадні й безпечні. З них і рекомендується розпочинати систематичне загартовування При цьому починати треба з вищої температури повітря (15-20 °С) і згодом переходити до нижчої. Тривалість перебування на повітрі спочатку не повинна перевищувати 15-20 хв. При сильному вітрі або великій вологості перебування на повітрі скорочується. Повітряні ванни слід приймати не менше, ніж за 1 годину до їди, і не раніше ніж через 1,5 години після їди, але не натщесерце. Поєднуйте процедуру з легким фізичним навантаженням — ходьбою, бігом, рухливими іграми. Не забувайте про самоконтроль під час прийняття повітряних ванн. З появою негативних симптомів (сильне почервоніння шкіри, рясне потовиділення, «гусяча шкіра» і тремтіння) процедуру слід припинити і тривалість наступних дещо скоротити.

2.8.3 Спати при відкритих кватирках і вікнах рекомендується не тільки влітку, а й в осінньо-зимовий період. Ця звичка оберігає організм від охолодження і запобігає застудним захворюванням.

2.8.4 Загартовування водою це обтирання, обливання, прийняття душу, купання. Вода викликає термічне і механічне подразнення шкіри і, маючи велику теплопровідність, діє на організм людини значно сильніше, ніж повітря.

Шкіра перед водною процедурою не повинна бути холодною, її треба розтерти, але не до появи поту. Розпочинати загартовування водою найкраще влітку, не припиняючи його і в осінньо-зимовий період.

У приміщенні де проводяться водні процедури температура повітря має бути не нижчою за 18-20 °С.

Для обтирання, як правило, використовують рушник або губку, змочені водою кімнатної температури. Спочатку обтирають верхню половину тіла (руки, потім шию, груди, живіт, спину). Після цього в тій же послідовності розтираються сухим рушником. Потім відповідно — нижню половину тіла. Кінцівки розтирають від пальців до тіла, тулуб — круговими рухами в напрямку до пахвових западин. Наступний етап загартовування водою — обливання. Починають обливання з температури близько 30°С. Надалі температура знижується до 15°С і нижче. Тривалість процедури разом з розтиранням — 3-4 хв. Ще більш загартовуючою є дія холодного душу. Завдяки механічному подразненню падаючої води, душ викликає сильну місцеву і загальну реакцію організму. Температура душу на початку загартовування — +30-32°С, тривалість прийому — не більше 1 хв. Далі температуру знижувати приблизно на 1°С через кожні 3 дні, а тривалість процедури збільшувати на 2 хв.

При високому ступені загартованості застосовуються контрастні душі, поперемінно холодною і теплою водою. Контрастне загартовування розширює діапазон стійкості організму до впливу низьких і високих температур. При цьому в процесі сеансу спочатку обливаються теплою водою (35-36 °С) протягом ЗО с, а потім холодною (20 °С) також ЗО с. Усього за один сеанс проводять 3-4 цикли. Поступово різницю температур збільшують на 1 градус через кожні 3-5 днів, температуру теплої води підвищуючи, а холодної — знижуючи. Таким чином, через 1,5-2 місяці загартовування почергово обливаються теплою (40-42 °С) і холодною водою (12-15 °С).

2.8.5. Підвищують стійкість організму до застудних захворювань і такі процедури, як обмивання стоп і полоскання горла холодною водою. Такий вид загартовування особливо корисний тим, хто схильний до захворювань носоглотки.

Стопи (до щиколоток) занурюють у таз з водою кімнатної температури на 1 хв. Потім їх розтирають махровим рушником до відчуття тепла. Тривалість процедури щодня збільшують на 1 хвилину, доводячи її до 10 хвилин, при цьому знижуючи температуру кожні З дні на 1 °С. Через 2 місяці температура повинна бути не вищою 5-7 °С. Після обми­вання ступні ніг обтирають насухо і розтирають до почервоніння. Корисно також загартовувати ноги, поперемінно опускаючи їх то в гарячу, то в холодну воду. При полосканні горла початкова температура води повинна бути 25-30 °С, поступово її знижують — через кожний тиждень на 2 °С. Корисним є також обтирання шиї з поступовим зниженням температури води і збільшенням тривалості процедури. На щастя людський організм здатний відновлюватися. Якщо людини усвідомить причину захворювання і змінить поведінку вона матиме змогу повністю одужати. Коли ж знехтує попередженням, то наступного разу може захворіти на іншу, набагато серйознішу і, можливо, невиліковну хворобу!
  1   2   3   4   5   6   7

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Рекомендації щодо ведення журналу планування та обліку роботи гуртка 3
Рекомендації щодо ведення журналу реєстрації первинного, позапланового, цільового інструктажів

Орієнтовна тематика бесід з питань безпеки життєдіяльності
Види бесід з питань безпеки життєдіяльності із обов'язковим записом один раз на місяць у класному журналі

Методичні рекомендації щодо організації проведення «Тижня безпеки дитини»
Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності донецької області

Урок з «Основ здоров`я» в 9 класі. Тема: Сучасний комплекс проблем безпеки
Довести необхідність дотримання основних психологічних І моральних засад безпеки та важливість створення комплексу безпечних умов...

План-сітка проведення Тижня знань з безпеки життєдіяльності

Створення програми «Основи безпеки життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку»
Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні, створена авторська програма «Основи безпеки життє­діяльності дітей старшого дошкільного...

Кількість годин
Проблема: реалізація системи безперервного навчання та удосконалення роботи з безпеки життєдіяльності в закладах, установах освіти...

Ціннісне ставлення до себе
Бесіда з безпеки життєдіяльності під час перебування у школі, на вулиці, при користуванні транспортними засобами

Конкурс «Пісня про Україну»
Тиждень сприяння здорового способу життя та безпеки життєдіяльності на тему «Бережи здоров’я змолоду!»

Рішення методичної ради Житомирського обласного інституту післядипломної...
Ф. В. Мельника рада відмічає, що програма гуртка передбачає закріплення знань шкільного курсу безпеки життєдіяльності, Захисту Вітчизни,...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




e.ocvita.com.ua
Головна сторінка